ударити

I = вдарити

1) (у що, по чому, об що, чим — зробити удар по якомусь предмету, по чому-н.), (ба)бахнути, бухнути, бацнути; гахнути, жахнути, гепнути, у[в]гатити, хряпнути, хряснути, у[в]жарити, шваркнути, шварконути, шкваркнути (із силою); ляснути, луснути, свиснути, цюкнути (утворюючи дзвінкий, свистячий тощо звук)

— Пор. бити 1), бити 2), побити I

2) (кого, по чому, в що, чим — завдати кому-н. більшої / меншої сили удару), бахнути, бабахнути, бухнути, бацнути, стукнути, стусонути, свиснути, відважити, цюкнути, сунути, дати (по чому, в що), припечатати, загилити, перехрестити, навернути, проїхатися, пригостити, зацідити, заїхати, затопити, з'їздити, молоснути, у[в]гатити, у[в]шкварити, у[в]шпарити, у[в]жарити, огріти, у[в]різати, у[в]чесати, у[в]чистити, чесонути, довбонути, стругнути, луснути; витяг(ну)ти, хряпнути, хряснути, оперезати, у[в]перезати, полос(о)нути, оперіщити, у[в]періщити, у[в]репіжити (перев. батогом, різкою, палицею тощо, залишаючи довгий слід); ляснути, плеснути (долонею, утворюючи ляскіт)

— Пор. бити 2), штовхнути 1)

3) (про дзвін, вогнепальну зброю тощо — видати сильний уривчастий звук), стукнути, стукати, грюкнути, грюкати, грякнути, грякати; грянути, тарахнути, тарахкати, трахнути, трахкати, торохнути, торохкати (перев. про грім); бахнути, бахкати, бабахнути, гахнути, гахати, гахкати, грюконути (про постріл тощо); ляснути, ляскати, луснути, лускати (про ляскучий звук); цюкнути, цюкати

4) (про мороз, холод, спеку, дощ тощо — несподівано настати, розпочатися), у[в]шкварити, у[в]шпарити, грянути

II

▶ див. бити 1), бити, битися 1), вириватися I, 2), дзвонити 1), напасти I, 1), улучити, уражати I, 1)